Говорять, що на початку 1950-х цей квартал був повністю заселений нашими співвітчизниками, однак із плином часу більшість із них перебралися в райони типу Брайтон-Біч із дешевшим житлом. Однак і зараз тут ви побачите, почуєте і скуштуєте багато українського.
Діставшись до місця призначення, вирішив спочатку підкріпитися. Якраз на перетині 2 авеню і 9 вулиці зайшов у ресторан "Veselka". Всередині яблуку ніде було впасти, тому я розмістився за столиком біля входу.
І от нарешті я їм відмінний український борщ із варениками:
Місце саме по собі теж дуже цікаве, з історією. "Veselka" була заснована у 1954 році подружжям Дармохвал, які переселилися суди після кінця війни. Офіціантами працюють американці, а от на кухні, кажуть, нащадки українців. Може саме тому борщ і був настільки смачним.
Далі із хорошим настроєм пішов по вулицям і побачив багато українського:
 |
| З Вікіпедії: «Пласт» — скаутська організація України, мета якої сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді |
 |
| Ukrainian sport club |
І тут я непомітно підійшов до вулиці Тараса Шевченка:
Тут стоїть школа св. Юра:
Ось її кутовий камінь:
А за поворотом знаходиться український музей (http://www.ukrainianmuseum.org/):
Мені стало цікаво, чи зможу я тут дізнатися більше про Україну, і вирішив зайти. В музеї є кілька експозицій. На першому поверсі можна побачити українські килими.
Тут я прямо відчув подих історії. Переважна їх більшість створена в 1920-30 рр., перевезена іммігрантами, а пізніше подарована музею. Навіщо люди брали такі громіздкі речі через океан? Я думаю, що для них це була частина батьківщини, яку вони хотіли взяти з собою, щоб потім показати своїм дітям.
Також є кілька експозицій сучасного українського мистецтва:
 |
| Рон Костюк |
 |
| Ілона Сочинськи |
Будинок повністю належить українській громаді, всюди імена спонсорів:
Вже виходячи з музею, сказав "Дякую" дівчині, що продавала білети. І дуже приємно було почути у відповідь українською "Заходьте ще!".
Ось так пройшов мій найкращий день у Нью-Йорку.
Статті, що спонукали:
No comments:
Post a Comment